Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
15:10 

Павел Кащук: Мы расслабили государство. Почему я закрыл свою волонтерскую карту

самі вставте доречну лайку
Павел Кащук, волонтер, сооснователь Combat-ua, специализирующейся на помощи спецназу

Сегодня, пожалуй, знаковый для меня день. Закрыл свою волонтерскую карту. Так и не смог объяснить менеджеру, почему я хочу ее именно "совсем закрыть", и чем она мне мешает.
Просто это такой себе знак – один этап себя изжил, пора переходить к следующему.
Мы отдали волонтерству полтора года.
Тогда, в мае 2014 года вопрос стоял ребром. Нужно было сделать всё, чтобы укрепить армию, изо всех сил помочь ей подняться на ноги.
Тогда, без поддержки народа, контуженное Революцией государство не справилось бы (не поймите превратно, я сам за Майдан).
Тогда не было времени на реформы.
Некогда было ловить казнокрадов, менять структуру и стандарты, настраивать закупки, обеспечение, логистику. Нам всем нужно было спасать свои задницы. Вернее даже – нашу общую задницу.
И мы тогда делали это, как одна команда.
Кто-то в тылу, кто-то в окопах. Кто-то деньгами, а кто-то – здоровьем и жизнью.
Мы должны были сделать всё, чтобы продержаться, пока не начнутся реформы, пока не запустятся правильные процессы. Пока государство не научится содержать армию своими силами.
Мы так сосредоточились на этих задачах, что заигрались и не заметили, как пролетели полтора года. А система так и не заработала…
Ну, или правильней сказать – не заработала так, как должна была заработать. И, наверное, в этом есть и вина волонтеров.
Увы, мы расслабили армию, мы расслабили власть, расслабили государство.
Полтора года назад волонтеры стали этакой гипсовой повязкой, которая позволяла системе кое-как ковылять на поломанных ногах, пока они не срастутся.
Но вместо того, чтобы, пользуясь моментом, пить витамины и правильно питаться – система "расслабила булки". Вместо того чтобы вовремя снять гипс и начать разрабатывать атрофированные мышцы – она нанесла на повязки камуфляжную раскраску и перестала их замечать.
Да, гипс – вещь достаточно крепкая, и на "костылях" можно еще не один год пробегать... Но не пора ли уже гипс снимать? Пока атрофия еще обратима.
Скажете, не все так плохо? Реформы ведь были? Да, были. Но треть из них звучали лишь на словах, треть продавлены теми же волонтерами, а еще треть задыхается, не дождавшись продолжения.
Армия до сих пор не начала покупать ночную оптику, аптечки. А зачем? В войсках их ведь и так немало: волонтеры купили, и продолжают покупать.
И снайперские винтовки покупать не нужно: ведь лучшие снайперы ими и так уже обеспечены – волонтеры постарались. А патроны? А что, к ним вообще нужны патроны? Они ж как-то и без закупок патронов стреляют (опять волонтеры).
Всё, чему научилась за полтора года система – не мешать волонтерам и даже иногда говорить им спасибо.
Да, это лучше, чем ничего. Но в то же время – ничтожно мало.

При всем моем уважении, жить без волонтеров не научились и бойцы. Им все еще проще позвонить нам, чем начать требовать должное от своих командиров, от государства, друг от друга.
Так, может, нам все-таки пора остановиться и подумать? Пора понять, что мы что-то делаем не так?
Может, нужно переключиться, сменить вид деятельности? Использовать свой авторитет не для того, чтобы собрать солдату денег на форму – а чтобы помочь ему выбить эту форму на складе? Про форму я образно говорю, смотрите шире.
Пора требовать реформ и делать реформы.
Пора помогать стране меняться, а не перебиваться. Ведь все уже давно поняли, что "ніхто, крім нас".
К счастью и к сожалению.

P.S. Я не утверждаю, что война закончилась, и не призываю прекращать помощь бойцам, да и сам не планирую полностью сворачиваться.
Просто считаю, что пора пробовать другие методы и направления общественной деятельностти.

23:10 

Руззькомірна навала. Друга хвиля

самі вставте доречну лайку
У перший день нового року сказати можна лише таке: "Вас не тягне блювати від суцільної "кварталізації" українського інформаційного простору?"(с) Сашко лірник

Україна воює.

17:53 

Берестечко. Битва за Україну

самі вставте доречну лайку
Краще така історія, ніж кацапські та ляшські побрехеньки.


15:21 

З великою любов’ю. Волонтер Іван Богдан про спосіб допомоги дітям загиблих воїнів

самі вставте доречну лайку
Узагалі, використання дітей — це маніпуляція, проте це також наша дійсність, що від неї нам не втекти ніяк.

З великою любов’ю. Волонтер Іван Богдан про спосіб допомоги дітям загиблих воїнів

© Галина Титиш, УП, life.pravda.com.ua/society/2015/12/21/205043/

"Думай про живих", – інструктує мене волонтер Іван Богдан, поки ми їдемо до сімей загиблих десантників 95-ої бригади. У кожній з них – діти, які тепер залишилась напівсиротами.
Я хвилююсь, Іван спокійний і сконцентрований.
Так виглядають люди, які знають, що роблять, і навіщо. Цього разу волонтер придумав, як допомогти дітям загиблих воїнів. І наша поїздка – заключна частина першого етапу проекту, кінцева мета якого – знайти для кожної сім’ї мецената.
41-річний Іван Богдан – комерційний директор німецької компанії в Україні.
Але більшість знає його як талановитого фотографа та потужного волонтера, який другий рік поспіль кожні вихідні їздить в зону АТО, намагаючись вирішити проблеми бійців максимально ефективно і системно.

Волонтер Іван Богдан

Він починав з допомоги одразу кільком підрозділам, але зрештою зосередився лише на першому батальйоні 95-ої бригади. Випрацював чіткий механізм – боєць узгоджує свої потреби з командиром, визначається пріоритет і лише після цього Іван береться привезти те, про що просять.
– Є такі благодійники, які щомісяця приносять 200 гривень при зарплаті у трохи більше тисячі. Я не можу розпоряджатись цими грошима легковажно, – пояснює Іван.
Такий формат роботи і прозора звітність дозволили йому працювати з громадами українців з-закордону, які раніше погоджувались контактувати лише з благодійними фондами.
Об’єм допомоги фронту, яка пройшла через картку волонтера – біля двох мільйонів гривень.
Це не лише прості операції на кшталт "купи-привези". Іванові вдалось домовитися про виробництво необхідних для бійців речей на швейній фабриці УТОГ, що у Житомирі. Для своєї рідної бригади працівники фабрики пошили сотні маскувальних халатів, бушлатів, флісових шапок і теплих рукавиць, в яких можна їхати взимку на броні.
Ось ще один приклад. Івану вдалося об'єднати біля двох десятків дівчат у своєрідну "Смачну сотню" - група дівчат пече торти або кекси на кожен виїзд волонтера в АТО.
"Десертне меню" розробляється щотижня і завозиться потім для десантників, а також (разом із солодощами, одягом, побутовою хімією та канцелярією) для дітей Краматорського притулку для переселенців.
Івана не можна знайти в якихось волонтерських проектах, він не встрягає у дискусії у соцмережах – просто тому, що не бачить способу цим позитивно вплинути на роботу.
У його нинішній системі координат – кожна вільна хвилина конвертується у можливу допомогу фронту чи дітям загиблих бійців, тому будь-який крок він оцінює з точки зору ефективності й оптимізації процесу.

"Тато, па-па"

За розмовами про фронт, непомітно під'їжджаємо до першої сім’ї. Колись старий і ще досить занедбаний ззовні будинок– вже відремонтований всередині, у домі помітні речі іншого чоловіка, а донька-підліток загиблого бійця реагує на обновки так, ніби їй дали вже третю поспіль порцію морозива.
– Тепер ти розумієш, чому мені важливо з кожною сім'єю зустрітись? – риторично запитує Іван вже в машині.
Волонтер поставив собі за мету побачити кожну з 30-ти сімей загиблих воїнів бригади, аби зрозуміти, що їм дійсно потрібно.
Він описує кожну родину у поки що закритій спільноті на Facebook, додаючи для повнішої уяви світлини з поїздок.
– Я часто чув скарги, мовляв, ми б допомагали, але не знаємо, кому і як. Тож вирішив витратити свій час і сили і показати конкретно – кому саме і як можна допомогти, – пояснює Іван, поки ми їдемо далі, до дворічного Жені.
Женя – білявий привітний хлопчик, який одразу приносить гостям свої іграшки, але вперто не хоче вдягатись і позувати для фото.
Уся його увага зконцентрована на новій пожежній машині.
– Женя, хто це? – раптом приносить бабуся Жені фотографії тата. Хлопчик дивиться секунду, опускає очі і відповідає: "Тато, па-па".
– Він завжди так каже "Па-па" і махає рукою, ніби прощаючись. Знає, що тато на небі, ми ж ходимо з ним на могилку. Зриває по дорозі квіти і носить букети татові на цвинтар, – веде далі бабуся.
"Думай про живих, думай про живих", – повторюю сама собі.
Іван в цей час розмовляє із вдовою і ретельно записує, чи отримала сім'я виплати від держави, чи має помешкання, якої потребує допомоги.
Волонтеру потрібен номер найближчого до родини відділення "Нової пошти", на яке відправлятимуть подарунки і речі, а також номер картки, на яку благодійники зможуть перераховувати гроші.
Як і більшість вдів, мама Жені нічого не просить.
Навіть зауваживши, що інша сім'я отримала більше грошей, ніж вона, тихо відповідає: "Ну й, нічого, можливо, ці гроші потрібні іншій жінці більше, ніж мені".
Тут втрата чоловіка зчитується саме як втрата, а не простий обмін "забрали чоловіка–компенсуйте грошима".
У наступній родині біль втрати відчувається майже фізично.
– Нам нічого не треба, я лише хочу, аби повернувся до дітей їхній тато. Я не знаю жодного іншого такого тата своїм дітям, – плаче бабуся Марія Іванівна, яка опікується сиротами-внуками.
Її донька після смерті чоловіка теж вирушила на фронт – у медроту бригади.
8-річний Артем і його 5-річна сестра Аріна живуть з бабусею в селі Левкове, при в'їзді до якого видніється розлогий цвинтар з рядком жовто-блакитних прапорів і символіки 95-ої бригади.
Гнітюче відчуття великої втрати не може розвіяти навіть усміхнений і жвавий Артем.
Хлопчик бере коробку з подарунками (він же сильний і помічник), несе в дім. Там його тітка у великій мисці миє брудний посуд, на холодильнику – сімейні портрети і фото вродливого хлопця у камуфляжі.
– Яка гарна сім’я, – тихо коментую. Але Марія Іванівна мене почула.
– Була, – відповідає і швидко відходить до внука, який приміряє одяг та взуття і притискає до грудей подаровані книжки.
– Якби ми сказали, що з усіх подарунків ти можеш залишити лише один, що б ти обрав? – жартома запитує Іван хлопця.
Але він сприймає все серйозно, оглядає куртки, шапки і черевики – та вирішує залишити дві невеликі книжки.
А потім заспокоєно біжить міряти ще одні штани, взявши книжки з собою, аби роздивитись малюнки.
– Їхній тато ніколи не сварив дітей, але вони його слухались. Він дзвонив з фронту і завжди казав Артему: "Синок, не забудь 10 разів віджатись і 10 разів покачати прес". Я-то дитя жалію, кажу, "та тато ж не бачить, можеш і 5 разів зробити". Але Артем не погоджувався, бо він пообіцяв татові! Буває, зранку він сам вдягав дітей, брав Аріну на плечі, а Артема за руку і відводив дітей в садок. Несправедливо це, несправедливо... – плаче жінка.
Ніякої допомоги не просить, нічого не вимагає. Лиш повернути зятя, якого любила, як свого сина.
Але з цим навіть найвідданіші і найкращі волонтери безсилі допомогти. Зараз вони можуть лише подбати про дітей загиблих.

Як допомогти. Що пропонує Іван Богдан

Після першого етапу - перевірки інформації про сім’ю, з’ясування її потреб і опису на своєму сайті чи на Facebook, - Іван планує знайти для кожної сім’ї благодійника, який би допомагав родині в майбутньому вже без його участі.
У цьому задумі – багато милосердя, довіри і відповідальності.
Відтак Іван одразу наголошує, що шукає для своїх підопічних не просто когось заможного, а по-справжньому хорошу порядну людину.
– Якщо хтось вирішує взяти сім'ю під свою опіку, я залишаю за собою право дізнатись про кандидата більше. У разі, якщо у мене будуть сумніви в їхній порядності, – відмовити. Це безпека сімей і моя відповідальність, – пояснює він.
У волонтера є короткий wish-list того, що він хотів би для цих сімей: розвиваючі курси для дітлахів, заняття з англійської мови, абонемент в басейн, якщо є така можливість. Тобто допомогти дітям тим, що сприятиме їхньому розвитку.
– Мій знайомий в Житомирі зробив безкоштовний абонемент в басейн для таких сімей на три місяці, – наводить приклад Іван.
Якщо до цього додати фінансове плече (на випадок хвороби), оплату навчання (якщо дитина вчиться на контрактній формі та її ще не вдалось перевести на бюджет), то йдеться вже про повноцінну опіку над сім’єю.
- Ти розумієш, що хтось може втратити запал і бажання допомагати, і тобі доведеться знову шукати благодійників? Тут потрібен фонд, який би стежив за долями цих дітей впродовж багатьох років.
- Так, але це величезний шмат роботи, на який у мене нема часу і сил. Я не зможу допомагати їм все своє життя, – чесно зізнається Іван.

Ми їдемо далі.
Раніше Іван ганяв на мотоциклах і ходив під вітрилами. Нині поміняв мотоцикл на бусик, а спортивне спорядження на сотні великих і маленьких коробочок із тортиками, одягом для військових та оптикою, а також іграшками і дитячими речима.
Але по тому, з якою любов’ю він говорить про військових і дітей, видно – він ні про що не жалкує.

Контактна інформація: Іван Богдан. Сайт: http://www.ivbogdan.com/#!/p/photo-gallery
Реквізити для допомоги:
1 - Гривня:
Картка Приватбанку - 5168742347720280
Богдан Іван Іванович
2 - Pay-Pal jaroslavbartoszewicz@gmail.com
Призначення: I'm sending money to family or friends
3 - Western Union - Ivan Bogdan

11:38 

Про українізацію

самі вставте доречну лайку

23:46 

Подвійна небезпека для російськмовних українців

самі вставте доречну лайку
"А щодо російськомовних патріотів України варто навести одне влучне застереження, яке з’явилось у мережі: «Русскоязычный патриот Украины – двойная опасность. Сначала как русскоязычного тебя придут освобождать, а когда узнают, что ты патриот Украины – тебя просто пристрелят»."(с) www.radiosvoboda.org/content/article/27433474.h...

23:18 

Про вибиття татар перекопських під Вишнівцем року 1512

самі вставте доречну лайку
Початок
В лопушанськім полі, де битва відбулася,
Так земля поганською кровію впилася,
Що без гною довгий час ті поля родили
Й у голоднії літа орачів живили.
Кінець
(с) litopys.org.ua/human/hum16.htm

13:57 

Про рівень громадянськості нашого суспільства

самі вставте доречну лайку
В історії зі звинуваченням Саакашвілі на адресу уряду найцікавішою йа вважаю таку річ:
у цілому ми довіряємо Саакашвілі й не довіряємо уряду, проте після шкандалю ніхто ніде не влаштував жодного громадського заходу проти корупції загалом і на підтримку Саакашвілі зокрема, і це невимовна ганьба нашого пасивного суспільства.

17:57 

Як чехи перемогли мовну окупацію

самі вставте доречну лайку
"Саме поет, викладач чеської мови Йозеф Юнгманн сформулював головну ідею чеського національного відродження так: «Чехом є тільки той, хто розмовляє чеською»1. З цією думкою, як з прапором відродження, чехи активно взялись за переклад з німецької і навіть з латини спортивної, географічної, військової термінології, а також термінів окремих наук, наприклад, хімії чи медицини. Багато неологізмів, тобто нових слів, не прижилось, трохи смішно і наївно нині звучить, наприклад, «nosoplena», тобто хустинка до носа, але загалом зусилля чеських патріотів не пропали даремно."© ukr-net.info/13338/

10:48 

Гарно спровокували поліцію у Миколаєві

самі вставте доречну лайку

21:41 

Андрій "Рахман" Гречанов

самі вставте доречну лайку
Пан розвідник справляє приємне враження.
Багато цікавого, я вважаю. Мені найбільше сподобалося про переговори.

20:58 

Гасло «Єдина країна – Единая страна» не відображає принципів адекватної політики.(с)

самі вставте доречну лайку
Держава зобов’язана нарешті вирішити проблеми із масовим змішуванням української та російської мов, що загрожує мовній компетенції громадян. Це перше завдання. І другим, не менш важливим завданням, є створення справді належних умов для розвитку державної мови, що унеможливить повторної появи «захисників» на українсько-російському кордоні.
Варто бути об’єктивними в оцінці того, що сформувало підґрунтя для російських маніпуляцій. Громадяни, які з боку держави вчасно не отримали належних умов та стимулів для вивчення і використання української мови, відчували острах щодо власної неконкурентноздатності за умов належного забезпечення її державного статусу.
І цими комплексами вдало скористалася Росія. Тому зараз необхідно реалізувати низку системних заходів, що будуть зміцнювати статус української мови, створять умови для розширення сфер її вживання, а, водночас і не провокуватимуть конфліктів. Менше говорити – більше робити, – це має стати основним принципом національного адаптованого під сучасні реалії мовного менеджменту. Досі держава та її політична еліта використовувала зовсім інший підхід: багато говорити, але нічого не робити.
Але першочерговими та реалістичними щодо виконання можуть стати такі кроки:
(с) www.radiosvoboda.org/content/article/27411694.h...

14:03 

Долучаюся до вітань Збройних сил України в їхній день

самі вставте доречну лайку
Відео від Міноброни України до свята: www.unn.com.ua/uk/news/1527284-u-minoboroni-pre...




18:04 

Щось я проґавив...

самі вставте доречну лайку

15:35 

#Перемога(с)

самі вставте доречну лайку
"Год войны с Россией сформировал у украинцев портрет их главного врага, но этот образ сыграл с ними злую шутку: на Путина стали списывать все проблемы.
Поддержка этого инерционного процесса создает власти идеальные условия для работы, когда в Украине не с кого спросить за развал экономики.
Однако у этой стратегии есть побочный эффект: деградируя, фундаментальные отрасли тянут с собой на дно всю страну, включая крупный бизнес.
Первым это начал доказывать газодобывающий сектор. Его показатели рухнули так глубоко, что отечественного ресурса уже не хватает даже населению.
В результате государство вынуждено увеличивать закупки импортного ресурса, что вовлекает его в новый вид энергетической зависимости."(с) www.epravda.com.ua/publications/2015/12/3/57053...

13:27 

Стереотипи зібрали й уклали у спільноті "Український інформаційний простір"

самі вставте доречну лайку

13:58 

Президент привітав *зовнішню* розвідку...

самі вставте доречну лайку
"Вітаю працівників Служби зовнішньої розвідки України з професійним святом!"(с) Порошенко
Хоч би перейменував, бовдур.
Адже давно відомо:
"Что есть рaзведкa? Рaзведкa - это сбор и обрaботкa сведений о противнике. Кaждое увaжaющее себя госудaрство имеет рaзведку. Однaко никому в голову не приходит делить рaзведку нa внешнюю и внутреннюю. В нормaльной стрaне прaвительство служит своему нaроду. Прaвительство не считaет нaрод своим врaгом, потому не ведет войну против своего нaродa, следовaтельно, не ведет и рaзведку против него.
А у нaс инaче. Влaсть коммунистов - влaсть aнтинaроднaя. Коммунист - врaг нaродa."(с) В. Суворов via www.rulit.me/books/pochemu-v-amerike-net-vneshn...

00:48 

Наразі кримські татари захищають неподільність України ліпше за українців.

самі вставте доречну лайку
Ой, і гарне же відео, просто чарівне.
www.radiosvoboda.org/media/video/27380512.html
А Іслямов — троль іще того рівня — є чому повчитись:
"Это могли сделать, кто угодно. Это могли сделать диверсанты, которые пришли из Крыма, или диверсанты, которые здесь находятся, или это могли сделать патриоты Украины. Это мог сделать кто угодно, но мы к этому отношения не имеем. Мы будем блокировать, потому что нам интересно участие в самом процессе блокировки, а не в процессе подрывов", – сказал Ислямов."(с) ru.krymr.com/content/article/27379943.html
p.s. От шкода, відео не долучається. Там воно: www.radiosvoboda.org/media/video/27380512.html

05:54 

Як Русь Україною стала і трохи про русинів і українців

самі вставте доречну лайку



17:58 

Парасюк вдарив ногою у голову генералу СБУ Пісного — шкода, що мало

самі вставте доречну лайку
listik22, пан Парасюк, звісно, перехвилювався, але на його підтримку є такі відомості щодо Пісного:
1) zaxid.net/news/showNews.do?pisniy_pishov_vgoru&...
2) 24tv.ua/pisnogo_zvilnili_z_posadi_cherez_nezako...
3) zik.ua/ua/news/2015/09/30/eksmilitsionera_pisno...

www.pravda.com.ua/news/2015/11/19/7089434/

Книга скарг і пропозицій

главная